БУЛІНГ

Дата: 02.07.2024 08:54

Кількість переглядів: 40

Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п. Найбільш поширені форми прояву булінгу в школах — психологічний тиск, словесне цькування, образи, злі жарти, образливі прізвиська, глузування і т.д. Знущання рідко переходять у форму фізичного насильства. Це відбувається лише у випадках, якщо інші способи приниження не увінчалися успіхом. Однією з найнебезпечніших форм цькування є повний ігнор, при якому дитину навмисно і показово не помічають. Саме ігнор призводить до психічних порушень та виникнення суїцидальних думок.

У цій статті ми розповімо, що робити, якщо вашу дитину булять у навчальному закладі. А також поділимося корисними порадами з батьками дитини-буллера.

ЯКІ БУВАЮТЬ ВИДИ БУЛІНГУ

Існують такі різновиди булінгу:

Вербальний. Ця форма цькування проявляється у вигляді використання образ, погроз, глузувань, принизливих прізвиськ та образливих зауважень, що стосуються зовнішнього вигляду, фізичних чи психологічних особливостей, релігії та ін.
Фізичний. Удари, стусани, штовхання, підніжки, небажані дотики, що завдають біль, — це прояви фізичних знущань.
Економічний. Різні види впливу на школяра, метою яких є вимагання грошей, псування чи крадіжка особистих речей та ін.
Психологічний. Психологічний чи соціальний булінг має на увазі навмисну ізоляцію дитини від спільної роботи чи іншого проведення часу у колективі. Зі школярем не розмовляють, не граються, не сідають за один стіл, внаслідок чого він починає почуватися невидимкою.
Кібербулінг. Цькування в кіберпросторі може супроводжуватися анонімними погрозами, переслідуванням, дзвінками з мовчанням, використанням образливих слів та поширенням чуток у соціальних мережах, електронною поштою тощо.

ПРИЧИНИ БУЛІНГУ У ШКОЛІ

Передумови для шкільного булінгу можуть бути такими:

Особистісний фактор. Булити можуть учня, який має різні фізичні чи психологічні особливості, відрізняється від однолітків зовнішнім виглядом: простим одягом, кольором волосся тощо.
Сімейний фактор Нерідко жертвами знущань стають діти, які не мають батьків чи довірливих стосунків у сім'ї; школярі, яких надмірно чи зовсім не контролюють дорослі.
Ситуаційні чинники. Шкільний булінг також може виникнути на фоні стресу, авторитарного стилю навчання, відсутності належної уваги з боку педагога чи ігнорування проблеми педагогічним колективом.
Соціальні чинники. Жертвами цькування також стають заручники стереотипів, культурних норм, соціально-економічної нерівності чи впливу інтернету.

Ініціатором знущань зазвичай виступає людина, яка не має відповідного виховання. Буллером найчастіше стає закомплексована або самозакохана людина, яка харчується негативними емоціями і прагне завоювати авторитет колективу.

ЯК РОЗПІЗНАТИ, ЩО ДИТИНУ БУЛЯТЬ У ШКОЛІ

Випадки булінгу зазвичай ретельно приховуються як колективом, так і самою жертвою. Для агресора це можливість уникнути покарання, свідки таким чином знімають із себе відповідальність, а сторона, що потерпіла, — боїться осуду або соромиться. На думку психологів, дитина, яка регулярно зазнає цькування, починає відчувати свою провину і закривається. Також причиною приховування мобінгу може стати небажання засмутити батьків.

Однак не помітити змін у поведінці сина чи дочки за активного булінгу практично неможливо. Якщо у вас виникли підозри щодо цього, зверніть увагу на ряд характерних ознак.

До таких відносяться:

скарги на безпричинні болі в животі та грудях;
дизуричні розлади;
безсоння, часті пробудження вночі, кошмари;
різке підвищення апетиту чи повна його відсутність;
ознаки тривожності; неспокійний стан;
нервові тіки;
пригніченість, засмучений вигляд;
почастішання випадків респіраторних захворювань;
стриманість у спілкуванні, небажання розповідати, як минув день, що нового сталося тощо;
поява поступливості у поведінці.

Зазвичай свідченням булінгу є кілька перелічених ознак. Рекомендується уважно стежити за дитиною, щоби вчасно їх виявити. Чим довше школяр перебуває в пригніченому стані через будь-які види булінгу, тим більша ймовірність розвитку у нього психічних порушень.

Визначити агресора можна за різким зниженням успішності, появою кримінальних зачатків. Спостерігачі також можуть скочуватися у навчанні, т.я. замість ведення уроку вчитель постійно займається налагодженням дисципліни. Таким чином, мобінг торкається всіх учасників, як активних, так і пасивних.

ЯК БОРОТИСЯ ЗІ ШКІЛЬНИМ БУЛІНГОМ

Щоб ефективно боротися з проявами булінгу, потрібен комплексний підхід, який торкнеться всіх — починаючи від правоохоронних органів та держави, а закінчуючи батьками та вчителями. Не можна залишати дитину наодинці з проблемою, щоб не посилити стан пригніченості та безпорадності. Випадки, коли через цькування діти закінчили життя самогубством, у нашій країні є частими. Тому, якщо ви зіткнулися зі знущаннями у школі, насамперед рекомендуємо проконсультуватися у фахівця. Далі ми розповімо, як має діяти кожна зі сторін у ситуації, що склалася.

ПАМ'ЯТКА ЩО РОБИТИ БАТЬКАМ

Якщо ви помітили у свого чада ознаки мобінгу, насамперед слід провести з ним довірчу розмову. Якщо він висловить небажання ділитися проблемою, необхідно звернутися до вчителів та шкільного психолога. Педагоги не можуть не помічати того, що відбувається на території навчального закладу, тому зобов'язані повідомити всі деталі. Якщо з'ясується, що школяр справді став жертвою цькування, доведеться провести ретельну роботу.

Як діяти у разі булінгу батькам:

Не пускати на самоплив. Часто дорослі, які не бажають розбиратися в проблемі через лінощі або власні забобони, вимовляють такі фрази «не звертай увагу», «саме пройде» і т.д. Це призводить лише до того, що школяр закривається у собі і втрачає довіру до батьків.
Розмовляти з дитиною. Найкраще почати боротьбу з цькуванням з довірчої розмови. Висловіть свою підтримку та покажіть готовність діяти на благо свого чада.
Не влаштовувати скандал. Зберігати тверезу голову в стресових ситуаціях буває досить складно. Тому багато мам приймають рішення прийти до школи і влаштувати публічну розправу над кривдником. Це можуть бути крики, погрози та навіть фізичний вплив. Проте варто пам'ятати, що насильство породжує насильство. Також такі ситуації змушують агресора ще більше зміцнитися у своїй позиції, а у разі жертви — створюють додатковий привід для знущань.
Знайти хобі. Відправивши школяра на секцію, яка по-справжньому йому подобається, ви посприяєте підвищенню його самооцінки. Більш впевненій у собі людині набагато простіше давати відсіч кривдникам.
Звернутися до психолога. Спільний похід до психолога принесе користь як дитині, так і дорослому.
Вирішити проблему радикально. Іноді єдиним правильним рішенням є переведення в інший клас чи школу. Однак це крайня міра.

ПАМ'ЯТКА ЩО РОБИТИ ВЧИТЕЛЯМ

Якщо ви працюєте в навчальному закладі і помітили, що дитину цькують однолітки, поставтеся до цього серйозно та відповідально.

Які слід вчинити:

Розмова із дітьми. Проводити профілактичну бесіду з учнями можна у вигляді позакласного заходу. Розкажіть школярам про неприпустимість булінгу в колективі, наслідки, до яких він призводить, відповідальність для агресора, наведіть кілька прикладів із життя, розкажіть повчальні притчі тощо.
Розмова із батьками. Зв'яжіться з батьками жертви та кривдника. Перші можуть не помічати того, що відбувається, тоді як чадо відчуватиме моральний занепад, занурюватиметься у власну самотність та депресію. Тому важливо вчасно довести це до їхнього відома. З опікунами агресора слід здійснити окрему розмову, т.к. його поведінка вдома може суттєво відрізнятись від шкільної.
Шкільна рада. Проблему мобінгу не можна замовчувати чи приховувати. Її наявність має бути відома всім — починаючи від класного керівника та психолога до директора. Можна винести це питання на шкільну раду або звернутися до кожного з цих осіб окремо. Штатний психолог може провести розмову з кожним із однокласників, визначити їхню роль у конфлікті та направити у правильне русло.
Підтримка дитини. Покажіть потерпілій стороні, що вам можна довіряти та надайте необхідну підтримку. Скажіть, що у навчальному закладі саме ви є тим дорослим, який може її захистити. Попросіть поділитися своїми переживаннями та проблемами. Переконайтеся у необхідності відвідати шкільного психолога, т.я. ця людина має досвід у вирішенні таких ситуацій.

ПАМ'ЯТКА ЩО РОБИТИ ДИТИНІ

Якщо ти не з чуток знаєш, що таке булінг у школі, відчуваєш негатив з боку однолітків, то маєш знати, як чинити і куди звертатися. На жаль, універсальних порад із цього приводу не існує. Кожен випадок є індивідуальним і вимагає детального розгляду. Необхідно враховувати, які цілі переслідує агресор, що спонукало його на моральний терор, а також поведінку оточуючих.

Головне, що треба пам'ятати, ти не винен(а). Найчастіше причиною знущань стає бажання булера самоствердитись. Тому навіть якщо ти спробуєш змінити в собі те, що висміюють у колективі, результату не буде.

Як діяти:

Поговори з кривдником. Можливо, між вами стався конфлікт, який спричинив подальші образи. Часто розмова з агресором допомагає вирішити непорозуміння, що виникло, і припинити буллінг.
Не приховуй від дорослих. У твоєму житті неодмінно є дорослі, яким ти довіряєш. Це можуть бути батьки, вчителі чи шкільний психолог. Звернися до них із проблемою, і вони допоможуть змінити ситуацію на краще.
Завжди повідомляй про фізичне насильство. При наданні на тебе фізичного впливу, після якого залишаються синці, забиті місця та інші пошкодження, слід негайно звертатися до медпункту, лікарні або травмпункту. Будь-які садни, шрами, сліди ударів тощо повинні бути офіційно зафіксовані. Існує стаття у законі, яка передбачає серйозне покарання за фізичний влив.
Звернися до психолога. У твоєму навчальному закладі є психолог, якому можна розповісти про проблему. Він обов'язково вислухає, допоможе вибудувати тактику поведінки і знайти вихід із ситуації.

Пам'ятай, що жертвою булінгу може стати будь-хто, тому не варто шукати проблему в собі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВАША ДИТИНА БУЛЕР

Образниками найчастіше стають діти, які схильні до насильства в сім'ї або ростуть в атмосфері вседозволеності. Якщо дитина систематично піддається моральному чи фізичному пресингу з боку батьків, бачить побиття матері батьком, то закономірно захоче на комусь відігратися. Якщо школяр не знайомий із заборонами, у нього розвивається неадекватно висока самооцінка. Це також може призвести до приниження та цькування однокласників. Насамперед необхідно звернути увагу на оточення свого чада. Також слід організувати спільний похід до психолога.

ВИСНОВОК

Отже, шкільний булінг у психології — це процес морального чи фізичного впливу колективу на одного учня. Зіткнутися з проблемою може будь-хто, незалежно від віку, рівня інтелекту та фінансового стану. Цькування негативно позначається на моральному стані, призводить до розвитку депресії та суїцидальних думок. Якщо ви батьки жертви, вчителі або просто очевидці того, що відбувається, не залишайте проблему без уваги. Своєчасно надана допомога може врятувати життя.

Тепер вам відомо, що таке булінг у школі, що робити і куди звертатися. Більше корисних статей читайте в блозі компанії YES.

Булінг у школі — одна з найактуальніших проблем у дитячих колективах, яка часто призводить до зниження успішності, емоційних розладів і навіть суїцидальних думок. Це цькування одного з дітей з боку однолітків, що проявляється у вигляді залякування, знущань та інших форм агресії. Виникає зазвичай через соціальну нерівність, інакший зовнішній вигляд, фізичні або психологічні особливості дитини та ін. Мотивацією для буллера часто стає прагнення завоювати авторитет в очах однолітків, самоствердитися і т.п.

« повернутися